Олександр народився у селищі Крижопіль Вінницької області. У 2011-2013 роках навчався у Кам’янець-Подільському ліцеї військово-фізичної підготовки. У 2017-му закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Постійно вдосконалював знання з військової справи.
З 2017 року молодий офіцер розпочав військову службу у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Служив у самохідному артилерійському дивізіоні. Спочатку був командиром батареї, згодом став командиром реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. З 31 січня 2022 року обіймав посаду заступника командира з артилерії 2-го механізованого батальйону.
«Він – єдина наша дитина, наш всесвіт, наш Герой, наша гордість! Завжди усміхнений, позитивний, ніколи не скаржився, що йому важко. Для всіх мав одну відповідь: «Все буде добре. Без бою не здамось». Неймовірно важко... Найдорожчий в цілому світі синок! Мав безліч планів на майбутнє. Біль… неймовірний біль, який стає з кожним днем важчим», – розповіла мама офіцера Людмила.
«Олександр був справжнім патріотом України, незламним Воїном світла, котрий боронив свободу і незалежність нашої Батьківщини, український артилерист, їх називають «Богами війни». І він це довів – на фронті, осідлавши ворожий танк. У свої 26 років Фобос був прикладом для підлеглих, його любили та поважали, він був вірним другом та одним із тих незламних і відчайдушних воїнів, на яких тримається наша нація. Без батька залишився маленький син, без єдиного сина – батьки, наша бригада осиротіла без командира», – написали побратими і посестри з 54-ої ОМБр.
Посмертно Герой нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Олександра в рідному селищі.
У нього залишилися батьки, дружина, син, рідні, друзі і побратими.
