Людмила народилася 1 грудня 1974 року на Київщині. Навчалася в Катюжанській середній школі, любила уроки математики та фізкультури. Опанувала професію техніка електрозв’язку в Гірничо-електромеханічному фаховому коледжі Криворізького національного університету. Вищу освіту Людмила здобула в 2018 році в Національній металургійній академії України за спеціальністю автоматизації та комп'ютерно-інтегрованих технологій. Працювала швачкою, продавчинею, а згодом техніком електрозв'язку.
Військовий шлях Людмили розпочався в 1993 році, коли вона потрапила на службу до Головного управління внутрішніх військ МВС у Києві. Там зустріла й майбутнього чоловіка: вона працювала у відділі зв’язку, а Сергій був водієм при управлінні. Удвох переїхали служити до військової частини 3011 у Кривому Розі. 23 червня 1995-го одружилися, а за два роки у них народилася донька Олена.
Сергій відстоював незалежність України ще з часів Майдану, а під час АТО виконував бойові завдання на Сході. Людмила з 2016 року мала постійні ротації на Донеччину.
У 2018 році Сергій тяжко захворів: у нього виявили рак легенів 4-ї стадії. У лютому 2020-го чоловіка не стало. Це сильно похитнуло сім’ю, але Людмила продовжила службу.
«Мама дуже важко переживала втрату батька. Для неї тато був коханням всього життя і надійною підтримкою», – розповіла донька Олена.
8 лютого 2022 року Людмила Усенко вирушила на чергову ротацію до Маріуполя. Повномасштабне вторгнення застала на посаді старшої спеціалістки вузла зв’язку.
«Після 24 лютого зв’язок з мамою то переривався, то знову поновлювався. Вона нічого не розповідала про службу, щоб мене і свою маму не травмувати. З новин дізнавалися про всі жахіття, що коїлися в Маріуполі», – сказала Олена.
8 травня Людмила востаннє зателефонувала доньці. Попросила берегти себе і її маму, в жодному разі не здаватися, залишатися сильною дівчиною. Тривалий час Людмилу вважали зниклою безвісти, дехто стверджував, що вона потрапила в полон. І лише в березні 2023 року доньці повідомили, що Людмила загинула – підтвердили збіг ДНК від кісток, які залишилися після вибуху.
Людмилу Усенко посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Прощання відбулося 9 березня 2023 року. Захисницю поховали поряд з чоловіком Сергієм на Краматорівському кладовищі в Кривому Розі.
У Людмили залишилися онук, якого вона так і не побачила, донька з чоловіком і його родиною, а також свекруха.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
