Віталій був родом із села Гарбузин Черкаської області. Закінчив Гарбузинську школу. Потім здобув професію техніка-механіка у Корсунь-Шевченківському училищі. Працював за кордоном.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік добровільно пішов у військкомат і наполіг на тому, щоб долучитися до Збройних Сил України. Служив старшим навідником гранатометного взводу та стрільцем-санітаром у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Отримав медаль «За оборону Вугледару».
«Завжди з посмішкою на обличчі, ні за яких обставин не втрачав надію, підтримував своїх рідних та любив повторювати, що все буде добре. Як виходив з позиції, часто телефонував мені і казав: «Я вийшов з пекла, але я тут, щоб ви жили спокійно і цього не бачили. Головне, щоб у вас все було добре, а я тут розберусь, за мене не хвилюйтеся», – розповіла Яна, донька загиблого.
Поховали Віталія в рідному селі.
У нього залишились мама і донька.
