Богдан народився у російському Магадані. З дитинства жив у Запорізькій області. Пішов до школи у селищі Балабине, а завершив навчання у Запоріжжі. Згодом здобув фах слюсаря-ремонтника у професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу у центрі «Десна» на Чернігівщині. Після армії працював на Запорізькому електровозоремонтному заводі. Упродовж всього життя захоплювався риболовлею, для якої мав весь необхідний інвентар – дещо навіть робив сам. Також мав хобі – виготовляти власноруч меблі. У себе вдома все зробив сам: стільці, шафи, столи тощо.
З початком повномасштабної війни чоловік прийняв рішення стати на захист України та своїх рідних від окупантів. Богдан став військовослужбовцем 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду командира відділення. Брав участь в обороні Харківщини, за що був відзначений нагородами.
«Мені не вистачить кілька рядків для того, щоб сказати про тата й описати, як мені його тепер не вистачає… Скажу одне: я бажаю всім діткам такого тата, всім дівчатам – такого чоловіка, всім людям – такого друга, як він!» – написала Катерина Залавська.
Поховали мужнього воїна у селищі Балабине Запорізької області.
Вдома на Богдана чекали дружина, донька і син.
