Анатолій народився 4 серпня 1998 року в селі Тишенківка на Харківщині. Був прописаний у Берестині, але фактично жив у Піщанці. Навчався у ПТУ №50, Берестинському аграрно-технічному коледжі імені Ф. Я. Тимошенка, заочно здобував освіту в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. У мирному житті працював помічником бурильника в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз».
Після початку повномасштабного вторгнення Анатолій добровільно став до лав ТрО.
У травні 2023 року пройшов курси інструкторів з бойової підготовки. Як одного з кращих випускників його залучили до групи позаштатних інструкторів оперативного угруповання військ «Харків». Він допоміг підготувати пʼять батальйонів і дві групи інструкторів. 18 вересня 2023 року воїн повернувся до 2 роти 121 батальйону територіальної оборони 113-ї окремої бригади ТрО.
«Щира посмішка та бойовий настрой були його постійними супутниками. Він був вірним та люблячим чоловіком, добрим та лагідним батьком для донечки. Ніколи не забував про батьків, за можливості завжди навідував їх. Любив проводити час з друзями, запрошував у гості, частував стравами, які сам готував на мангалі чи у казані. Він взагалі дуже любив готувати щось смачненьке. Випікав неймовірні торти, а з мʼясом був завжди на «ти». Товариський, добрий, щирий, душа компанії. Не вистачить слів, щоб описати наскільки він був світлою людиною», – сказала дружина Вікторія.
Анатолія відзначили медалями «За Хоробрість у бою», «За мужність у бою» III ступеня, пам’ятною відзнакою 121-го батальйону та медаллю «Хоробре серце». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна у Берестині на Центральному кладовищі.
У Анатолія залишилися батьки, дружина та донька.
