Микола народився у Кропивницькому. Навчався у місцевій школі №7. З дитинства займався спортом. Його головним захоплення став футбол. Він навчався у спортивній школі та показував хороші результати, що вплинуло на його подальше життя. Згодом став професійним футболістом, грав за різні команди. У 2020 році підписав контракт із польським ФК Węgrzcanka Węgrzce Wielkie та відтоді жив і працював у Польщі.
З початком повномасштабної війни Микола вирішив призупинити свою кар’єру та повернутися до України, щоб стати на її захист. Так і зробив. Став бійцем 3-го полку ССО ЗСУ. Обіймав посаду старшого оператора і сміливо виконував складні завдання на передовій.
«З Миколаєм були знайомі з 13 років. Він був справжнім патріотом. Нема такої людини, яка би сказала щось погане про нього», – зазначив Данило Кравченко.
«Мікі був дуже милим і ввічливим хлопцем, не було людини, яка б його знала і не любила б. Коли він виходив на поле, він боровся з останніх сил, щоб принести своїй команді перемогу, а коли справа дійшла до боротьби за свободу своєї країни, він пожертвував власним життям. Ми будемо сумувати за тобою, друже, але ми ніколи не забудемо тебе», – написали на сторінці польського футбольного клубу.
Поховали молодого воїна на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у рідному місті. У селі Соколівське на Кіровоградщині перейменували вулицю на честь Миколи Жидкова.
У Миколи залишилися батьки, бабуся, сестра, дівчина, вірні друзі і побратими.
