Владислав народився в селі Осипенко Запорізької області. Закінчив Запорізький національний технічний університет за спеціальністю «Інформаційні мережі зв'язку». З юних років займався спортом. Хотів подорожувати та жити у великому місті.
Після випуску з університету хлопець вирішив пов’язати життя із армією, тож став бійцем Національної гвардії України. Служив в Окремому загоні спеціального призначення «Азов». Під час повномасштабної війни обіймав посаду інструктора (снайпера) снайперського відділення снайперської групи спеціального призначення. З 24 лютого 2022 року разом із побратимами боронив місто Маріуполь.
«Синок був відповідальний, добрий, завжди посміхався», – зазначила мама загиблого.
Посмертно азовця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Владислава залишились батьки Оксана Вікторівна та Олександр Вікторович, сестра Лілія.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
