Владиславу Едуардовичу було 24 роки. Він народився у Донецьку, а з 2014 року мешкав у Києві. Закінчив Київський транспортно-економічний фаховий коледж Національного транспортного університету, де здобув кваліфікацію механіка. У цивільному житті працював у компанії «Максимус».
Під час повномасштабного вторгнення Владислав захищав Україну в складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Обіймав посаду оператора протитанкового відділення.
«Мій син Владислав – найкращий син української землі. Безмежно любимо, дякуємо і пишаємося ним», – написала мама Інна.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Честь. Слава. Держава» та орденом «Хрест Героя».
Поховали воїна на Алеї почесних поховань Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника.
У Владислава залишилися батьки.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
