Станіслав родом з міста Краматорськ Донецької області. Навчався на програміста, але не встиг здобути повну вищу освіту. Дуже любив бігати та займатися спортом. Особливо – боксом, навіть виступав на професійному рингу.
Згодом чоловік вступив до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Був снайпером.
24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення Станіслав був на позиціях у місті Маріуполь на Донеччині. Був мінометником. На його рахунку – не одна підбита ворожа техніка.
11 травня під час боїв боєць отримав поранення в ногу. А вже за кілька днів, у ніч на 16 травня, полк «Азов» вийшов із заводу «Азовсталь». Українські захисники потрапили у полон до російських окупантів. З того дня рідні не знали, яка подальша доля Станіслава.
У ніч на 29 липня 2022 року в Оленівській в’язниці стався вибух. Згодом окупанти оприлюднили списки, в яких було 50 загиблих та 73 поранених українських військовополонених. Серед цих імен рідні знайшли і свого Станіслава.
«Наше життя розділилося на «до» та «після» 29 липня 2022 року. Станіслав був найкращим чоловіком, сином і другом. Добрий, скромний, вихований. У нашого Героя залишилась онкохвора мама та бабуся», – розповіла кохана дівчина Анна.
У Станіслава залишилися бабуся, мама, дівчина та друзі.
