Віталій народився в селі Грищинці Черкаської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім вступив до Ржищівського будівельного технікуму, де здобув професію техніка-будівельника. Працював за спеціальністю. Одружився, збудував родину, виховував двох дітей.
Під час повномасштабного вторгнення окупантів Віталій воював за рідну країну у лавах 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Був командиром відділення кулеметного взводу.
«Який же гарний татусь, чоловік, людина! Яка чудова дружина в нього та виховані дітки! Як вони допомагали в садочку: все, що треба, іде і робить, незважаючи на втому. Це людина з великої букви. Українець! Цвіт нації. «Якщо не я, то хто?» – це їхнє сімейне кредо. У нього і Оксаночки. А синочок схожий дуже на татуся. Сумуємо. Вихователі із «Садко», – написала Людмила Починок.
«Царство небесне куму, дуже світлій і добрій людині. Зовсім не віриться», – написала Світлана Герман.
«Пекучий біль,коли дивишся на фото Віталія. Був чудовим чоловіком, гарною і порядною людиною, добрим батьком для дітей. Війна забирає, на превеликий жаль, найкращих. Світла пам'ять Віталію та царство небесне», – додала Любов Морозова.
Поховали захисника у рідному селі.
У Віталія залишилися мама Галина Охримівна, дружина Оксана, донька Тетяна, син Назар, рідні та друзі.
