Віталій народився у селі Павлівка Миколаївської області. Закінчив Інституті фізичної культури і спорту та військову кафедру Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури і спорту та предмету «Захист Вітчизни». Також отримав первинне офіцерське звання – молодший лейтенант. Захоплювався футболом та футбольною аналітикою.
З 2014 року Віталій служив у Десантно-штурмових військах Збройних сил України. У складі 79-ї бригади брав участь в АТО/ООС. За високий професіоналізм та мужність 2019 року отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
З 2022 року майор Бохонок служив командиром 2-го батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. З перших днів повномасштабного вторгнення брав участь в обороні українських земель від російських окупантів, за що був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІ і І ступенів.
25 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля селища Зайцеве Донецької області, офіцер отримав важкі поранення. За 4 дні Віталій помер у лікарні.
«Мій Герой, моє життя, мій Всесвіт… Він був прикладом для бійців та побратимів. Мудрий, розумний, освічений та Святий… Вірш Ліни Костенко, який я йому завжди читала: «Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік», – розповіла дружина Лариса.
Поховали офіцера у с. Щербані на Миколаївщині.
Вдома на Віталія чекали батьки і дружина.
