Дмитро народився у місті Фастів Київської області. Навчався у місцевій школі №10. Згодом закінчив Київський фаховий коледж зв'язку. Обожнював займатися кросфітом і футболом, уболівав за «Шахтар». Був товариським, тому мав багато друзів.
Брав участь у Революції Гідності, після чого вирішив боронити Україну. Хлопець вступив до Харківської академії НГУ та вирушив у зону АТО – захищати Попасну на Луганщині у складі Батальйону спеціального призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького.
У 2017 році Дмитро долучився до полку «Азов», брав участь в АТО. Згодом став командиром групи прикриття снайперів.
З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро разом із побратимами боронив Маріуполь. У квітні був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Дмитро мав плани на життя: хотів створити сімʼю, покінчити з військовою справою та опанувати нову професію.
«Ми чекали його додому 17 лютого, він повинен був приїхати на свій день народження, але вже тоді його не відпустило командування. Памʼятаю, в той страшний ранок 24 лютого брат написав: «Почалась війна, будьте обережні. Я вас всіх дуже люблю». Дмитро був позитивом. Його серце та душа завжди були наповнені щирістю та любов’ю. Брат любив життя, рідних. Для племінників він авторитет і найкращий друг. Вони дуже за ним сумують», – розповіла сестра Наталія.
Посмертно головного сержанта Черненка нагородили орденом «За мужність» II ступеня.
Захисника поховали у рідному Фастові. Там на його честь перейменували вулицю та провулок.
У Дмитра залишилися батьки, сестра та кохана дівчина.
