Даніїл родом із Нової Каховки на Херсонщині. Навчався у ліцеї №7. Спорт був для нього на першому місці: займався футболом, плаванням, легкою атлетикою. Згодом опанував професію електрика 4 розряду. Любив мандрувати, цікавився історією України та світу.
Атестат, диплом про освіту та підвищену стипендію з навчального закладу забирала мати, бо 9 червня 2007 року Даніїл уже прийняв присягу і долучився до лав 79-ї аеромобільної бригади (Миколаїв).
На війні Риба з 2014 року, щойно на українську територію вторглися російські солдати. Спочатку служив у лавах «Правого сектору», а потім у батальйоні МВС «Гарпун», який був створений як добровольче партизанське формування, що взаємодіє з СБУ. До полку «Азов» долучився у 2015 році.
«На початку 2018 року я перевівся до підрозділу, де служив Риба. І він одразу склав враження цікавої людини, з якою варто познайомитися і спілкуватися ближче, – поділився спогадами побратим на псевдо Кеп. – Після шикування на базі в Юр’ївці ми і почали спілкуватися. Риба на перший погляд показався мені простим, але насправді він був людиною-загадкою, і в підрозділі користувався неабияким авторитетом. Риба, на відміну від більшості, завжди мав свою неординарну думку.
Із його якостей хотів би особливо відзначити абсолютну відданість справі, сміливість, відвагу. Під час спланованої операції він ніколи не давав задньої. На мою думку, був ідеальним виконавцем бойових завдань. Завжди тримав себе в класній фізичній формі. Якби я хотів скласти свій підрозділ, то в ньому були б такі козаки, як Риба. Пам’ятаю його фразу: «Я буду в «Азові» стільки, скільки мені стане здоров'я. Можуть навіть грошей не платити, аби мені вистачало на харчування, і щоб мене вдягали та давали боєкомплекти».
Риба був готовий просто за утримання робити свою роботу, робити її настільки якісно, наскільки він може. Одна моя колега якось сказала, що Риба – це реінкарнація Бога війни. Абсолютно простий, абсолютно чесний і завжди готовий діяти».
За час служби Даниїла відзначили орденом «За мужність» III ступеня та медаллю НГУ «10 років сумлінної служби».
«Дякую тобі, синочку, що мені є ким пишатися. Дякую тобі, мій рідний, за гарне життя, яке ти мені подарував. Дякую, що захистив мене собою», – сказала мама воїна Тетяна.
Тіло Героя кремували у Києві. Згодом молодший брат Демид розвіяв прах Риби на вершині Говерли.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» II ступеня.
У Даниїла залишилися мама Тетяна та молодший брат Демид.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
