Дмитро Володимирович народився в селищі Немішаєве Київської області. Здобув вищу освіту за фахом економіста в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Мріяв бути військовим, хотів організувати полігон для навчання всіх охочих військовій стрільбі. Цікавився автомобілями, любив тварин.
Отримавши диплом, хлопець вирішив втілювати свою мрію в життя та пішов на військову службу. З 2017 року Дмитро був бійцем ОЗСП «Азов», що в складі Національної гвардії України. Відтоді оселився в Маріуполі. Там і зустрів повномасштабне вторгнення. Відразу ж став на захист міста. Він обіймав посаду старшого кулеметника і завжди відважно вирушав у бій. Проте йому не судилося побачити перемогу.
«Мій син був добрим, чуйним, люблячим сином та братом, турботливим чоловіком. Він – Герой, який без роздумів став на захист Батьківщини», – сказала Олена Чумак.
Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
27 січня 2024 року «азовця» поховали в селі Плахтянка на Київщині.
У Дмитра залишилися мама, дружина, брати і сестра.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
