Антон народився у місті Бердянськ в Запорізькій області. Закінчив школу №11. Вступив до Бердянського педагогічного інституту, але не закінчив. За словами матері, він дуже хотів до армії, щоб стати професійним військовим, але через поганий зір не пройшов медкомісію. Проте хлопець не втрачав надії.
Антон був доброю та чуйною людиною. Любив тварин, завжди допомагав усім, хто цього потребує. Займався спортом: боксом, вільною боротьбою, тхеквондо. У 18 років отримав від Федерації тхеквондо офіційний дозвіл на тренерську діяльність. Орендував зал, купив обладнання, набрав дитячу групу. Паралельно опановував професію газозварювальника.
«Офіційно влаштуватися до поліції не міг через відсутність служби в армії, тож працював на громадських засадах. Дізнався, що можуть взяти до Бердянської виправної колонії №7: працював там 7 років у групі швидкого реагування», – розповіла мама Антоніна Анатоліївна.
У 2017 році Антон долучився до лав «Азову». Спочатку служив у піхоті, а потім самостійно вивчився на мінера та сапера-підривника. Вів курси для інших «азовців», був командиром 2-го відділення інженерно-саперної роти. Напередодні повномасштабного російського вторгненням Фугас був на курсах у Золочеві на Львівщині, які мали закінчитися 3 березня.
«Дзвонив 24 і 25 лютого, коли ми вже були в окупації – підтримував нас морально. 26 лютого не вийшов на зв'язок, а наступного дня мені зателефонували та сказали, що Антоша загинув під час виконання бойового завдання. Він був справжнім патріотом України, воїном, який готовий захищати свою країну. І загинув, як Герой, виконуючи свій військовий обов'язок», – сказала мама.
За словами дружини Анни, за життя її чоловік був щирим, розумним і люблячим. У вільний час займався спортом і дуже любив рок-музику.
«Його улюблений спогад із дитинства – як ходили з дідусем на риболовлю. У них було спеціальне місце для цього на Бердянській косі. Як чоловік він завжди мене підтримував і казав, що буде поруч. Я вперше бачила чоловіка, який настільки захоплюється своєю справою. Антон завжди казав, що це не просто служба – у полку він відчуває себе на своєму місці, де робить усе можливе для своєї країни. Він завжди буде в моєму та маминому серці, а також у серцях усіх рідних і друзів», – сказала дружина Анна.
Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у Києві.
Посмертно Антона нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися мама, дружина та дідусь.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
