Вікторові було 58 років. Він народився в селі Дранка, що на Вінниччині, у сім'ї колгоспників. Навчався в тамтешній загальноосвітній школі. Потім – у Брацлавському сільськогосподарському технікумі, де здобув спеціальність електрика. Із 1984-го по 1986-й проходив строкову службу, потім до 1994-го служив у силових структурах.
Понад двадцять років пропрацював на залізничному підприємстві Вагонна дільниця N2 у місті Жмеринка. Був слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування 4 розряду. Завжди користувався повагою та авторитетом у колег, про нього кажуть: мав золоті руки.
Із 2015-го до 2021 року брав участь у війні на сході України.
А з першого дня повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Служив старшим стрільцем.
«У перший день війни тато твердо сказав, що не буде ховатися від мобілізації і прагне захистити усіх нас. З 2015 року він бачив, у що перетворювалися міста і села, які були окуповані. І завжди повторював, що не хоче такого бачити у рідній Жмеринці. Він став на захист нашої незалежності і свободи», – розповіла донька Ольга.
Поховали захисника у рідному селі, як він і заповів.
Вдома на Віктора чекали дружина Зоя, доньки Наталія та Ольга.
