Володимирові було 45 років. Він народився у селі Нижчі Луб’янки Тернопільської області. Останнім часом у цивільному житті працював монтером колії у бригаді 11-го околодку Тернопільської дистанції колії.
До лав Збройних Сил України Володимира призвали у перший день повномасштабної війни. Отримавши повістку, він одразу вирушив у територіальний центр комплектування. Обіймав посаду механіка відділення технічного забезпечення самохідного артилерійного дивізіону.
«Володимир мав спокійну вдачу, але поряд із тим був наполегливим і завзятим у праці, дбав не лише про результат, а й про порядок на робочому місці, – згадує шляховий майстер 11-го околодку Тернопільської дистанції колії Андрій Базьків. – А в час коротких відпусток із фронту завжди знаходив час, щоб навідатися у дистанцію, привітатися з колегами…».
Поховали бійця на центральному кладовищі в Збаражі.
У Володимира залишилися дружина та батько.
