Денис народився 15 липня 1991 року в місті Світловодську Кіровоградської області. «Син був життєрадісним, веселим, позитивним, доброзичливим, товариським. У Дениса було багато друзів – усі його любили, бо він завжди стояв за інших горою і всім допомагав, – розповіла мати Олена. – Дуже любив тварин: у сина було дві кішки та собака. Він був спортивним хлопцем, грав у футбол, постійно брав участь у турнірах. А ще Денис дуже любив малювати».
Навчався у школі № 10, після чого опанував фах тракториста у ПТУ № 5. Згодом вступив до Кременчуцького коледжу, де вчився на юриста.
«Син дуже хотів здобути цю професію, але через сімейні обставини закінчив лише перший курс. У 2009 році помер мій чоловік, і я сама піднімала дітей на ноги – було дуже важко», – сказала Олена.
У 2010 році Денис проходив строкову службу в місті Кам’янка–Бузька Львівської області. Після демобілізації працював на м’ясному підприємстві, а згодом – на вагонобудівному заводі в Кременчуці. У 2013 році Денис одружився, у сім’ї народився син. За сім років подружжя розлучилося, а вже у червні 2021-го Денис добровільно долучився до лав ЗСУ. Служив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді на посаді навідника танкового батальйону.
На початку повномасштабного вторгнення він разом із підрозділом був у Маріуполі. 1 березня Денис потрапив у полон. Майже два роки родина чекала на його повернення.
Попрощалися з воїном у рідному Світловодську 29 липня 2025 року.
У Дениса залишилися мати, брат і син.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
