Гонта опинився на війні ще у 2014 році – пішов добровольцем на війну на Донбасі. У військкоматі його не прийняли через стан здоров'я, у дитинстві він хворів на бронхіальну астму. Тоді він пішов до «Правого сектору» й у липні 2014 року опинився на фронті. Брав участь у боях за Піски та Донецький аеропорт.
2016-го року підписав контракт і вступив в 1-й батальйон 54-ї окремої механізованої бригади. Тоді брав участь у боях на Світлодарській дузі, за що нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Військовослужбовець отримав важкі поранення, глухоту, закриту черепно-мозкову травму, тяжкий полікістоз печінки та нирок. Наприкінці 2016 року повернувся додому та продовжував лікування.
Проте з початку повномасштабного вторгнення Гонта пішов на фронт і служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
«Я люблю Батьківщину, дітей своїх, дружину,батька і мати.
Та боронь мене, Боже, зустріти ворожих паскуд!
Бо не знаю межу свого гніву,за братів і Україну!», – один з останніх дописів на сторінці Героя в соцмережі.
Поховали бійця у рідному Ковелі.
У Валерія залишилися дружина Любов та двоє синів: Владислав і Олександр.
