Народився Олексій у селі Бурчак Запорізької області. Жив у Запоріжжі. Здобув середню спеціальну освіту у Василівському фаховому коледжі Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного на факультеті «Технології переробки м'ясних продуктів».
Працював майстром із ремонту приміщень, виконував внутрішньо-оздоблювальні роботи. Понад 7 років працював за кордоном. На дозвіллі любив риболовлю.
З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Був командиром 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 112-го окремого батальйону 110-ї окремої бригади територіальної оборони.
Псевдо Крот побратими дали Олексію через те, що він надзвичайно вправно та швидко копав окопи й бліндажі.
«Мій брат для мене завжди буде героєм. Маючи чотири контузії, не лікуючись, до останнього подиху боронив свій край і був поряд з побратимами. Адже інакше не міг. Дуже надіюсь на те, що його смерть не марна, що наша батьківська хата, яку мамі на старості літ довелось покинути через війну, повернеться під прапор України, – сказала рідна сестра Наталія. – Він любив своїх дітей, рідних, цінував сім'ю понад усе! Хотів забезпечити дітей та маму – щоб вони ні в чому не знали потреби».
Поховали захисника на Капустяному кладовищі міста Запоріжжя.
Посмертно Олексій нагороджений медаллю «Честь і слава» від Запорізької міської ради.
У захисника залишились мама, сестра, донька і син.
