Леонід Миколайович народився в селі Чумаки Дніпропетровської області. Жив із родиною в місті Запоріжжя. За фахом був електриком. Працював у компаніях «Мотор Січ» та «Співдружність Авіабуд». Цікавився автомобілями та мотоциклами, самостійним їх тюнінгом та вдосконаленням.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за свою країну та рідних у лавах ЗСУ. Службу проходив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Був навідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. Під час служби отримав відзнаку – нагрудний знак «За особисту хоробрість».
«Леонід був добрим сином, братом, дядьком і справжнім другом для багатьох. І в нашій пам'яті залишиться таким назавжди. У нас лишився ще зовсім маленький син, йому був всього рік і 8 місяців, коли тато загинув. На жаль, половину свого життя він не бачив батька і більше ніколи не побачить. Я пишаюсь своїм чоловіком, а син буде завжди пам'ятати, що його батько – справжній Герой, і що він загинув, виборюючи вільне та гідне майбутнє для нього», – написала дружина загиблого Марина.
Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали десантника в Запоріжжі.
Вдома на Леоніда чекали дружина, син, люблячі рідні та друзі.
