Костянтин Анатолійович – уродженець села Брилівка Херсонської області. Коли йому виповнилося 13 років, трагічно загинув батько. Тож хлопець здобув лише середню освіту, адже одразу пішов працювати на будівництво. На навчання грошей та часу не було, оскільки треба було допомагати сім’ї. У вільний час любив читати, багато часу приділяв спорту, особливо любив займатися на брусах.
У 2015 році чоловік став на захист України та брав участь в російсько-українській війні. Він служив у Окремому загоні спеціального призначення НГУ «Азов». На момент повномасштабної війни обіймав посаду кулеметника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки.
З 24 лютого 2022-го разом із побратимами боронив місто Маріуполь та завод «Азовсталь». Після запеклих боїв навесні їхній підрозділ опинився у російському полоні після наказу вищого керівництва. А в ніч на 29 липня окупанти вбили багато українських воїнів, влаштувавши теракт в колонії №120 селища Оленівка.
За гідну службу Костянтин Істратов був відзначений орденами «За мужність» ІІІ і ІІ ступенів. Другим – вже посмертно.
«Відважний Герой, дуже добра і справедлива людина. Коли він приїжджав у відпустку, я його запитала: «Чому ти для себе вирішив, що саме ти повинен захищати країну, не маючи військового досвіду?», а він відповів: «Щоб ти і твої діти жили у вільній країні і були вільними людьми». Його командир розповідав, що він оволодів багатьма професіями у військовій справі, був один із кращих!» – сказала рідна сестра загиблого Ірина Кролевецька.
Після обміну тілами та ДНК-експертизи з Героєм попрощалися на Лісовому кладовищі Києва.
У Костянтина залишилися мама, сестра та двоє племінників.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
