Андрій народився і жив у Запоріжжі. Закінчив 9 класів школи. Потім здобув професію автослюсаря у місцевому ПТУ №2. Певний час працював у міліції, був співробітником патрульно-постової служби. Але згодом через любов до швидкості обрав фах водія вантажівки. Остання професія – охоронник. На дозвіллі багато читав, збирав гриби. Захоплювався мотоперегонами та брав у них участь.
На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 року, чоловік добровільно мобілізувався до війська. Службу проходив у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Обіймав посаду механіка-водія БМП.
«Батько говорив мені, чому пішов воювати: «А хто, якщо не я? Я своє віджив». Я говорю: «Пап, ти ще молодий, жити тобі й жити!» Батько відповів: «Я за тебе воюю, за свій рідний дім і за всіх нас!»... Батько був справжнім чоловіком, хорошим, добрим, щедрою людиною та патріотом своєї батьківщини! Був розумний, досвідчений, обізнаний, начитаний і цілеспрямований! Тато, ти мій герой, моя гордість і приклад світлий для мене назавжди. Ти найкращий з кращих. Загинув героєм України. Ти навіки будеш у моєму серці. Вічна і світла тобі пам'ять! Царство тобі небесне, мій янголе! Люблю тебе!» – написала донька загиблого.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Андрія в селі Степному Запорізької області.
У нього залишились донька Тетяна, рідний брат Дмитро із дружиною Наталею, племінники: Олексій, Олександр, Влад, Мирослава, Гліб, рідна тітка Катерина, двоюрідні сестри і брати.
