Боєць народився в місті Рівне. Після школи пройшов строкову військову службу. В мирному житті працював у столярних цехах, обожнював роботу з деревом. Любив читати, займався цим постійно, у будь-яких умовах і місцях (навіть в окопах). Постійно дізнавався щось нове і мав відповіді на всі запитання, через це й отримав своє псевдо.
До повномасштабної війни Сергій працював у Польщі на будівництві, проте після 24 лютого 2022 року вирішив повернутися на Батьківщину. Згодом приєднався до Сил оборони. Служив у 46-ій окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ. До 2023-го був кулеметником, після першого поранення домігся, щоб його не списали і перейшов на посаду оператора РЕБ. Під час служби отримав відзнаки: «За поранення», «За оборону України».
«Тато був цікавою людиною. Здається, він знав і вмів усе. Йому було цікаво дізнатися нове і вчитися новому. Він був душею кожної компанії, головним жартівником і затійником. Така весела і сонячна людина, яка кинула все і поїхала захищати країну, бо «хто, якщо не ми». Цікавий факт: він був столяром і не мав жодного цілого пальця, більшість були без верхньої фаланги. І він був кулеметником до поранення. І не просто кулеметником, а дуже крутим. Бо його ніщо не зупиняло, якщо він бачив мету і мав бажання», – розповіла донька загиблого.
Поховали Сергія на кладовищі «Нове» у Рівному.
У захисника залишились дружина Жанна, донька Анастасія та син Павло.
