Артем народився в Одесі. У дитинстві мешкав на Кіровоградщині, де закінчив Олександрівську загальноосвітню школу. Потім переїхав до міста Мала Виска, де жив з родиною. Працював на будівництві. Захоплювався автомобілями.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Артем став на захист України у лавах ЗСУ. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді стрільця-снайпера.
«Артем був щирим, мужнім, надійним, вірним чоловіком, братом, другом, найкращим в світі татом! Від самого початку вторгнення, не вагаючись, пішов добровільно захищати нашу державу від ворога. Навіть попри те, що я була вагітна на 8 місяці! Коли народилась наша донечка, Артем був щасливим, обіцяв, як повернеться, купить мені великий букет троянд… Але, на жаль, він бачив донечку тільки через екран телефону… Артем ніколи не жалівся, що йому важко. Щоразу, коли я питала, чи щось потрібно, відповідав: у нас все є! Побратими тільки позитивно відгукуються про Артема, він був взірцем для інших військовослужбовців. Ми втратили найкращого, найдорожчого чоловіка, татка і брата!» – розповіла дружина загиблого Тетяна.
Поховали захисника на території сільського кладовища «Хомівське» в селі Олександрівка Кіровоградської області. У місті Мала Виска встановили меморіальну дошку на його честь.
В Артема залишилися дружина, донечка (2022 р.н.), троє дітей від попереднього шлюбу. Двоє братів воїна також захищають Україну.
