Олег народився в селі Гончарівка Львівської області. Закінчив Золочівський професійний ліцей, здобув фах механіка-водія. Пройшов строкову військову службу у ЗСУ. Цікавився історією та колекціонував монети.
Коли почалася повномасштабна війна, Олег перебував за кордоном. Одразу вирішив, що має повернутися та стати на захист Батьківщини. Спочатку приєднався до 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку, потім перевівся до бойової частини. Служив номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підготовки 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Разом із побратимами боронив українські землі від окупантів на різних гарячих напрямках.
«Олег був сміливим, добрим, щирим, чесним, завжди усміхненим. Перебуваючи в самому пеклі, він знаходив силу і час, щоб подзвонити, сказати, як він мене кохає, і пожартувати, хоча там йому було не до жартів. Він добре знав, куди йде і які можуть бути наслідки, але до останнього вірив в те, що все буде добре. Олег – людина з великої літери. Він віддав життя, щоб Україна була вільна і незалежна. Тепер Він янгол-охоронець, який з небес буде оберігати нас», – розповіла наречена загиблого Юлія.
«Олег був дуже відважним, мужнім, вірним. Він завжди був та залишається символом сміливості та відданості. Людиною, чиї вчинки будуть закарбовані в пам’яті поколінь. Його сила волі, дух справедливості, натхнення на перемогу не знали меж. Його втрата – велика втрата для нашого народу», – сказала мама Галина.
Поховали військовослужбовця у рідному селі.
Вдома на Олега чекали батько Віталій та Галина, брат Володимир, бабусі Стефанія і Любов, кохана дівчина Юлія.
