Антон – уродженець села Старошийка Житомирської області. Жив у селі Висока Піч рідної області. Здобув професію кухаря у Головинському вищому професійному училищі. Продовжував навчання у Державному університеті «Житомирська політехніка». Працював за фахом у ресторанному комплексі «Волна». Дуже любив готувати. Колекціонував моделі військової техніки та інших предметів.
Коли почалася повномасштабна війна, хлопець проходив строкову військову службу. Після вторгнення одразу підписав контракт із ЗСУ, адже хотів бути на передовій. Служив у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Був заступником командира БМП, оператором-навідником.
«Сміливий. Завжди позитивний, в цьому житті бачив лише хороше. Не минало і дня, коли я не бачив його усміхненим. Завжди жартував. Та намагався досягти більшого в житті», – розповів рідний брат загиблого Андрій.
«Дуже хороший хлопчина був, чуйний. Завжди підтримував у будь-якій ситуації та йшов до своїх цілей, але його життя забрала клята війна в його 21 рік», – додав брат Богдан.
Поховати Героя так і не змогли, оскільки тіло згоріло разом із БМП.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В Антона залишилися мама і четверо братів.
