Ігор – уродженець села Дзюньків Вінницької області. Жив у селі Кисляк. Закінчив Вінницький технічний коледж та здобув професію автомеханіка. Працював водієм в селі Кисляк, там і оселився та створив сім’ю. Останнє місце роботи – ТОВ «ПК Зоря Поділля». Вільний час приділяв родині та друзям, а також – ремонту автівок.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік був призваний до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення. Пройшов військову підготовку в Німеччині та сержантські курси.
«Ігор був дуже турботливим та чуйним чоловіком і батьком, вірним другом, який завжди прийде на допомогу, відданим та вірним українцем. Він завжди вірив в те, що Україна – це найкраща країна. Коли його вмовляли поїхати за кордон, він завжди відмовлявся, оскільки цінував кожну мить у рідній домівці», – розповіла його дружина Ольга.
Поховали десантника в рідному селі Дзюньків.
В Ігоря залишились батьки, дружина, донька, син, сестра, племінники, бабусі.
