Микола народився та жив у Києві. Закінчив Національний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та здобув кваліфікацію бакалавра інженерної механіки. Також закінчив Національний університет харчових технологій, ставши спеціалістом з обладнання переробних і харчових виробництв. Працював у компанії ТОВ «ІТА» водієм-експедитором. Займався спортом, любив бігати, брав участь в різних спортивних заходах, зокрема «Дика гонка», «Спартан» і «Характер».
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення чоловік пішов до військкомату і став на захист Батьківщини. З 28 лютого 2022 року служив у в/ч А0358 «Головний військовий клінічний госпіталь», де був водієм взводу охорони. Згодом Микола зрозумів, що більше користі принесе на фронті, і в серпні 2023-го написав рапорт на переведення. Від лютого 2024 року долучився до 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ». Воював на Луганщині, Донеччині та Харківщині. У липні зазнав поранення біля селища Нью-Йорк на Донеччині, але після лікування швидко повернувся до виконання бойових завдань.
За гідну службу воїна нагородили медаллю Михайла Колодзінського, відзнакою командира 49 окремого штурмового батальйону, а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Микола був найкращим коханим чоловіком, найкращим люблячим татом, хорошим сином. Вірним другом і дуже доброю таі світлою Людиною», – розповіла дружина Галина Лаговська.
Поховали захисника на Лісовому цвинтарі столиці.
У нього залишилися батьки, дружина та двоє синів.
