Сергій народився в місті Токмак Запорізької області. Любив малювати, займався спортом, гарно співав. Після школи навчався в Токмацькому багатопрофільному центрі професійно-технічної освіти на кухаря-кондитера. Там познайомився з майбутньою дружиною Катериною, пара одружилась, коли Сергію виповнилось 20. Згодом у подружжя народився син Костянтин. Після навчання чоловік чотири роки працював на Токмацькому хлібозаводі.
Коли почалася повномасштабна війна, росіяни окупували Токмак. За деякий час Сергію вдалося виїхати з родиною до Львова, де й оселилися. Там він знайшов роботу на «Новій пошті», був приймальником. Вільний час проводив з рідними. Любив книги, аніме, музику.
У травні 2024-го чоловіка мобілізували до Збройних Сил України. Після навчання потрапив на службу до 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ». Став мінометником та вирушив боронити Торецький напрямок.
«Сергій був дуже спокійним, милим, добрим, найкращим батьком і чоловіком...Опізнала я Серьожу по руці. Сказали, на обличчя дивитися не можна. Коли його ховали, чотирирічний Костик сидів у куточку і тихенько плакав. Він зрозумів, що тата більше немає. Це дуже боляче й важко, але ми вирішили, що він має з ним попрощатися. Стільки мрій, стільки планів розбито… Ми дуже хотіли другу дитину, донечку. Планували переїхати в якесь маленьке містечко і там облаштовувати життя заново. Я не знаю, що мені тепер робити самій…» – розповіла його дружина Катерина.
Поховали військового у Львові.
З війни на нього чекали дружина і син.
