Андрій Олександрович був жителем міста Полтава. Закінчив Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Був за фахом інженером-конструктором. Працював за професією на Полтавському турбомеханічному заводі, механічному заводі «Globo Corе», а в останні роки – на приватному підприємстві.
Чоловік був призваний до Збройних Сил України у грудні 2022 року. Службу проходив у 92-ій окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Командував механізованим взводом.
«Андрій був людиною світлої душі, люблячим і турботливим батьком. Відлітають душі, відлітають. Небеса їх від нас забирають. Ті, хто нам були близькі і рідні, тепер Господу стали потрібні. Відлітають душі, відлітають. І на серці рану залишають... Вічна і світла пам'ять Андрію!» – написала його дружина Марина.
Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Героя на Алеї Слави Затуринського кладовища, що на Полтавщині.
В Андрія залишилися брат, дружина і троє дітей.
