Ярослав народився в селі Ремчиці Рівненської області. У 2014 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Геоінформаційні системи і технології». Працював геоінформатиком і геодезистом. Мав багато мрій і планів на майбутнє. Вивчав ІТ-технології та англійську. Одружився та жив із родиною в селищі Рокитне на Рівненщині.
З перших днів повномасштабного вторгнення Ярослав записався до територіальної оборони. Згодом вступив до лав ЗСУ. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.
«Ярослав потрапив до мене на навчання на коптери. З перших днів він був одним з найуспішніших студентів – як у розвідці, так і на скидах. Коли нас відправили на схід, він не лякався і не ховався від достатньо близьких приходів ворожих снарядів. Виявивши його моральну і психологічну стійкість та нахили до керування, а також гарні навички пілота, ми зробили його керівником групи виїзду. Його група допомогла знищити більше сотні окупантів, корегуючи вогонь нашої артилерії. А побратими відзначали його як гарного і розумного керівника», – розповів командир загиблого.
«Піти на передову вирішив сам, не чекаючи виклику. «Якщо не я, заберуть когось іншого», – це найкраще говорить про нього як про людину совісну, справедливу, щиру, патріотичну. В усьому, за що брався, він був чесним, старанним, успішним і скромним. Людина слова. Хотів жити у справедливій, вільній, безпечній країні і робив для цього все до останнього подиху», – зазначив його брат Вадим.
Поховали Ярослава у рідному селі.
У нього залишилася батьки, дружина, брат і маленький племінник, який народився за місяць до його загибелі.
