Михайло народився і жив у Чернігові. Там закінчив школу №7, а згодом – вище професійне училище №15. Строкову військову службу проходив у Херсоні. У цивільному житті був підприємцем, виготовляв меблі. Також тривалий час працював у компанії STEKO. Захоплювався спортом, колекціонуванням. Любив відпочивати на природі, проводити вільний час з сім'єю.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік добровільно долучився до лав територіальної оборони міста Чернігова. Потім долучився до лав 1-ї окремої танкової бригади ЗСУ.
«Батько був моєї найріднішою людиною, з ним я мала особливий зв'язок. Він був неймовірно світлим, позитивним і життєрадісним. Тим, хто завжди допоможе та підтримає у складній ситуації. Дуже любив свою сім'ю. Лишився в наших серцях найкращим батьком і чоловіком. Був дуже працьовитим і наполегливим. Завжди користувався авторитетом серед друзів. Мав золоті руки: у нього виходило все, до чого брався. Був неймовірно чуйною людиною, не міг пройти повз чиєїсь біди. Все життя старався для своєї родини, багато працював. Мав багато планів і цілей, та все обірвала війна…» – розповіла донька воїна Дарина.
Поховали Михайла на кладовищі «Яцево» в Чернігові.
З найближчих у нього залишились батьки, сестра, дружина та донька.
