Денис народився в місті Шпола Черкаської області. Навчався у ліцеї №1, закінчив музичну школу за класом гітари. Завжди мав багато друзів, змалечку був життєрадісним і цілеспрямованим. Любив спорт: футбол, бокс, баскетбол. Їздив на змагання та здобув чимало нагород. У Смілянському технікумі харчових технологій опанував професію механіка харчових технологій. Постійно самовдосконалювався та розвивався, обожнював українську історію та культуру, а ще скандинавську міфологію. Улюбленим автором був Василь Шкляр – Денис мав книги з його автографами.
«До війська вступив відразу після технікуму, вручив мені диплом і сказав, що йде в «Азов». Я зрозуміла, що він мене до цього готував ще зі школи. І технікум – то була формальність, щоб дотягнути до 18 років, – розповіла мати Ірина. – У 2019 році закінчив навчальний курс підготовки десятників «Школи лідерів імені Аксьона і Хоми». У 2020-му гідно пройшов «Курс молодого бійця» та здійснив свою мрію. Добросовісно виконував усі бойові накази».
Останній раз Ірина спілкувалася з сином в ніч з 19 на 20 квітня.
«Денис говорив, що все добре, і навіть жартував. Наприкінці розмови сказав, що йде на завдання. «Ми Марік не здамо! Ми не дозволимо, щоб вони до вас дістались! Бережи сестру! Я в полон не піду!». І потім тиша. За три дні пролунав страшний дзвінок від Патронатної служби. Згодом від побратима дізналася, що син пішов на завдання, повів групу, і вона натрапила на засідку на Лівому березі. Мій Денис прикривав побратимів, щоб вони мали змогу вийти з оточення. Син потрапив під вогонь ворожого кулеметника», – розповіла мати.
В пам'ять про сина Ірина зробила на руці татуювання Дениса з котом за фото, яке хлопець зробив ще до повномасштабного вторгнення у 2021 році в Маріуполі.
«Дуже любив тварин, особливо котів. Був дуже добрим, чуйним, захищав слабких і боровся за справедливість. Денис був світлом, надією та опорою для нашої родини», – сказала Ірина.
За життя Гайдамака нагородили медаллю «Ветеран війни», а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Станом на травень 2025 року тіло захисника досі не повернули.
Вдома на Героя продовжують чекати мати, сестра, бабуся та дідусь, а також друзі.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
