Костянтин народився в селі Вінницькі Хутори Вінницької області. Зростав у багатодітній родині, де, крім нього, були ще брат і п’ять сестер. Не мав можливості отримати вищу освіту, тому відразу після завершення місцевої школи влаштувався на роботу. А далі проходив строкову службу в армії. Його трудовий шлях був тісно пов’язаний із Вінницею, де працював на багатьох підприємствах. Дуже любив працювати руками, особливо у столярській та меблевій сфері. Про нього завжди всі казали, що він – майстер на всі руки. У вільний час любив рибалити, відпочивати на природі та щось майструвати вдома. У 2015-2016 роках брав участь в АТО.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік знову став бійцем Збройних Сил України. Воював у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Костянтин отримав такі відзнаки: «За службу державі», «Патріот Вітчизни», «Обов'язок виконано з честю».
«Мій тато був мужнім і відданим своїй Батьківщині, завжди був добрим і допомагав іншим. Він був хорошим чоловіком, побратимом, батьком, братом та сином. Він протистояв ворогу у зоні АТО ще у 2015-2016 роках. Тоді пройшов бої майже по всій Луганській області. А 24 лютого 2022 року знову повернувся до війська. Брав участь у деокупації Миколаївської та Херсонської області. Разом із побратимами боронив Донеччину на Авдіївському напрямку. Взимку 2023 року отримав важкі поранення, після лікування повернуся назад у стрій. Я дуже пишаюсь ним і хочу вшановувати його пам’ять!» – поділилася Олександра Нізіцька.
Поховали Героя в рідному селі.
У Костянтина залишились дружина Таїса, син Олексій і донька Олександра.
