Народився Олександр у селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області. Після закінчення школи був призваний на строкову службу. Служив у контингенті радянських військ у Німеччині. Мав незакінчену вищу освіту. В мирному житті був підприємцем – керував власним магазином автозапчастин.
У 2014 році став до лав «Азову». Служив заступником командира полку з тилу.
За свою службу офіцер відзначений низкою нагород: нагрудними знаками «За доблесну службу», «За відзнаку в службі», орденом Данила Галицького, грамотою Верховної Ради України, вогнепальною зброєю, орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Олександр був хорошим батьком, люблячим чоловіком і найкращим дідусем. Всіх любив: мене, сина, рідних, а онука – найбільше. Чоловік був дуже строгий, вимогливий, але справедливий. Від природи дипломат, умів знайти вірні слова у будь-якій ситуації. Чак був дуже пунктуальним – завжди робив все вчасно і, що головне, якісно. Чак був наставником для молодих азовців. На його похороні Редіс сказав: «Кажуть незамінних людей не буває, але Чак був незамінним», – розповіла дружина Валентина.
Поховали захисника у рідному селищі.
В Олександра залишились дружина Валентина Анатоліївна, син Микола, який нині боронить Україну, та онук Євгеній.
