Дмитро народився і жив у місті Києві. У 1993 році закінчив середню школу №6. Потім навчався у професійно-технічному училищі КВТВП «Київ». Працював у різних сферах: на взуттєвій фабриці, в поліграфії й торгівлі. Також був водієм. Дуже любив рибалити, займався моделюванням танків, захоплювався ремонтом механічних годинників, любив футбол і дуже багато читав.
Після повномасштабного російського вторгнення чоловік без роздумів вступив до ЗСУ. Зі своїми побратимами захищав рідний Київ з північного напрямку. Потім у складі 30-ї ОМБр перебував на сході. У вересні 2022 року був поранений під Ізюмом на Харківщині. Після одужання повернувся захищати Батьківщину до складу 20-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А7104). Був старшим стрільцем-оператором стрілецького взводу стрілецької роти.
«Дмитро був доброю, щирою, справедливою людиною, з особливим почуттям гумору. Люблячий і турботливий чоловік, брат і син. Моя підтримка, мій коханий! У шлюбі прожили 20 років, були єдиним цілим», – розповіла його дружина Євгенія.
Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у рідному Києві.
Вдома на Дмитра чекали дружина, рідна сестра, племінник і теща.
