Василь народився в місті Надвірна Івано-Франківської області. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Право». Після строкової служби підписав контракт із Силами Спеціальних Операцій (спецназ міста Донецьк), де отримав найвищу відзнаку – краповий берет, який присвоюється після проходження складних випробувань. У мирному житті працював на посадах у воєнізованій охороні. У 1998-2014 роках жив у місті Нова Каховка Херсонської області, де працював на посаді начальника охорони Каховської ГЕС. Потім переїхав в село Пасічна рідної області, де обіймав посаду начальника охорони Івано-Франківського аеропорту. До вторгнення працював в охороні в компанії «НафтоГаз». Цікавився бойовими мистецтвами. Мав хобі – малювання, аерографія, татуювання. На фронті почав особливо цікавитись татуюванням та набивав їх своїм побратимам.
Під час повномасштабної вторгнення чоловік воював за свою країну в лавах 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. За час служби отримав такі відзнаки: «За бойові звитяги», «Ветеран війни», «Відзнака 102 Бригада».
«Мій тато – справжній Герой. Як військовий, він завжди прагнув до справедливості, ніколи не залишав товаришів у біді, завжди стояв на захисті правди і прав. Він був відданий своїм моральним принципам, завжди діяв з великою совістю і любив безмежно свою сім'ю, що була найважливішою для нього в житті», – розповіла Галина Сорохан.
Поховали Василя в селі Надвірна.
У захисника залишилися дружина Галина, доньки Анна та Галина.
