Сергій народився 10 лютого 1972 року в місті Шептицький (раніше – Червоноград) Львівської області. Навчався у місцевій школі № 5, згодом у місцевому СПТУ № 55. З дитинства захоплювався технікою, мопедами й автомобілями – любов до швидкісних доріг прищепив йому батько, який працював далекобійником. Мрію дитинства Сергій здійснив – теж став далекобійником і присвятив цій справі 31 рік. Відвідав чимало країн Європи, частину країн Середньої Азії та Близького Сходу. Він був справжнім майстром своєї справи – розумівся не лише на кермуванні, а й на механіці автомобілів, часто самотужки ремонтував вантажівки.
Після початку повномасштабного вторгнення Сергій допомагав Збройним Силам України: доправляв гуманітарну допомогу на фронт і до прифронтових міст. Згодом долучився до війська – служив водієм стрілецького відділення 63-го окремого батальйону 103-ї окремої бригади територіальної оборони.
«Мій тато був прикладом справжньої людини з великої літери. Добрий, щирий, відданий – він завжди допомагав іншим і ніколи не стояв осторонь чужої біди. Ми були дуже близькі – він був моїм другом і наставником. Як далекобійник тато відкрив мені Україну. Кожна подорож із ним була сповнена любов’ю та турботою. Коли почалася війна, тато без вагань пішов захищати Батьківщину. Для мене він назавжди залишиться Героям – моєю гордістю й прикладом справжнього чоловіка», – написала донька Олена.
Посмертно Сергію Скорікову присвоїли звання «Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади».
Поховали воїна на Алеї Героїв Бендюзького кладовища на Львівщині.
У нього залишилися дружина Наталія, син Віталій і донька Олена.
