Олексій народився 5 липня 2001 року в селі Бережинці на Хмельниччині. Закінчив Антонінську спеціальну школу і Теофіпольський професійний ліцей. В січні 2021 року пішов на військову службу в Центр спеціальних операцій «Захід». Обіймав посаду старшого оператора групи спеціального призначення роти спеціального призначення загону спеціальних операцій. Проживав в місті Хмельницький.
Повномасштабне вторгнення Олексій зустрів у строю. Неодноразово виконував бойові завдання на території Харківської, Сумської, Донецької та Луганської областей. Псевдо Куба отримав за те, що проходив військові навчання в словацькому місті Кубін.
«Для нас ти назавжди залишишся не лише Героєм України, а старшим братом – тим, хто завжди прикривав, підтримував і вчив бути сильними. Ти був нашою опорою, нашою гордістю, нашим спокоєм. Ти вмів мовчки нести відповідальність і ніколи не скаржився, навіть коли було важко.
У тебе було стільки планів, стільки мрій, стільки життя попереду… Але війна безжально забрала тебе в 24 роки. Забрала у нас брата, у батьків – сина, в України – справжнього воїна. Біль від цієї втрати не минає і не мине ніколи.
Та разом із болем живе й гордість. Гордість за те, що ти був, що ти є і що ти завжди будеш нашим Героєм. Твій подвиг – не забутий. Твоє ім’я – навіки в наших серцях і в історії України. Вічна пам'ять братику», – написала сестра Богдана.
«Мій хлопчик, мій менший брат. Він був прикладом для інших, був справжнім, сильним, сміливим, добрим і відважним. Побратими знали його як відважного та сильного воїна, який виконував свої завдання завжди добре. Під час військової служби демонстрував непересічну сміливість і професіоналізм. Фахівець із озброєння. Навчав інших. Був найкращим у своїй справі. Був гідним своєї роботи. Мав багато планів. Дуже любив дітей і завжди про них мріяв в майбутньому. Любив тварин. На його обличчі усмішка завжди була в будь-яких ситуаціях. Він залишив у серці тепло, яке ніколи не згасне. Його сила і доброта живуть у кожному спогаді. Він був тим, хто умів любити щиро й захищати без вагань. Його відвага і доброта назавжди залишаться в моєму серці», – додала сестра Альона.
Олексія Стецюка нагородили відзнаками «За оборону України» «За поранення», «Комбатанський хрест», «Іду на Ви» ІІІ ступеня та медаллю «Хрест сил спеціальних операцій»
Поховали захисника на кладовищі села Бережинці Хмельницької області.
У нього залишились батьки, три сестри, два брати, кохана дівчина та племінниці.
