Віталій народився у селі Тинне, Рівненська область. Усе життя мав фізичну роботу в селі, працював в сільському господарстві. Остання робота була в лісовому господарстві, роботу свою любив, хоч і вона була дуже тяжкою. Ніколи не скаржився.
Після початку повномасштабного вторгнення Віталій приєднався до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила і вирушив захищати Україну від російських окупантів.
«Тато був дуже доброю і щедрою людиною. Досі не віриться що його нема, це наче страшний сон…Він завжди залишатиметься в нашій пам’яті Героєм», – сказала донька Аліна.
«Усі, хто знав Віталія Петровича особисто, відзначають його мужність та людяність, у їхніх спогадах він назавжди залишиться спокійною і чуйною людиною. Для нашої громади загиблий – це власний герой, який ціною власного життя дав можливість нам жити і виживати», – зазначили односельці Віталія.
Поховали захисника у рідному селі. Там на його честь перейменували вулицю Гагаріна.
У Віталія залишилися мама Галина, дружина Світлана, донька Аліна, сини Олександр та Микола, онуки Олександр і Марко.
