Ярослав народився у селі Потуш на Вінниччині. Закінчив Вінницьке професійно-технічне училище №7. Після навчання Ярослава призвали на строкову військову службу, яку хлопець проходив у Тернополі. Згодом підписав контракт.
Під час повномасштабного російського вторгнення воював у лавах 14-ї бригади оперативного призначення «Червона Калина» НГУ. Обіймав посаду авіаційного спеціаліста-сапера екіпажу розвідувально-ударних авіаційних комплексів взводу розвідувально-ударних комплексів спеціального призначення.
«Мій коханий чоловік був справжнім патріотом своєї країни. Ярослав під час військової служби захопився спортом. Займався бойовим самбо, отримав чимало нагород на змаганнях – був нагороджений зіркою «Воїн-спортсмен». Крім того, брав участь у благодійних забігах, які організовували для збору коштів на підтримку дітей з інвалідністю. Взагалі був дуже доброю та чуйною людиною. Якщо просили – віддавав останнє. А ще любив народну українську пісню, захоплювався історією. Мріяв про сина, якого хотів назвати Святославом», – розповіла дружина захисника.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища Вінниччини.
У нього залишилися дружина Ольга, батько Герман Васильович та мати Любов Григорівна.
