Вячеслав народився в селі Пиковець Вінницької області. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет за спеціальністю «Історія та право». У цивільному житті працював барменом у Вінниці. У 2019 році приєднався до реконструкторського руху. Був учасником низки військово-патріотичних фестивалів, освітніх та меморіальних заходів у Бердичеві, Вінниці, Кам’янці-Подільському, Києві, Львові та інших містах. Як волонтер, активно допомагав Центру історії Вінниці, а згодом – Музею Вінниці, брав участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних музейних проєктах і виставках.
На початку 2024 року чоловік добровільно приєднався до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Служив у мінометному розрахунку.
«Мій син міг би не йти на війну і ніхто його не осудив би, оскільки мав вроджені хвороби очей, з народження не бачив одним оком. Але військова форма була його мрією. Багато добровольчих загонів відмовили Славіку, «Азов» прийняв з третього разу. Мені сказав: «Мамо, не плач, я сам вибрав свій шлях. Шлях воїна. Хто, як не я». Люблю, пишаюся, крізь біль і розпач, своїм синочком», – поділилася Наталія Залевська.
Поховали Вячеслава в рідному селі.
У нього залишились батьки і двоє молодших братів.
