Народився Володимир у місті Запоріжжя. Закінчив Запорізьку державну інженерну академію за спеціальністю «Металургія чорних металів». Здобув кваліфікацію інженера-технолога (з металургії). Працював на заводі «Дніпроспецсталь». Починав розливником сталі, потім став плавильним майстром, у 2020-му був переведений на посаду начальника зміни. Під час професійної діяльності зарекомендував себе з позитивного боку. Був добросовісним, цілеспрямованим і дисциплінованим фахівцем.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир приєднався до лав оборонців. Служив на посаді стрільця 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 110-ої окремої бригади територіальної оборони.
«Він був хорошим сином. Завжди допомагав і підтримував. Ніколи нікому не відмовляв. Був найкращим сином, батьком і братом. Дуже любив свою сім'ю», – сказала мама Наталія.
«Вова запам'ятається всім нам добрим, позитивним, оптимістичним, життєрадісним і відповідальним. Людиною, яка ставила цілі й прагнула їх досягти. Він умів слухати та підтримати. Любив тварин і футбол. Вболівав за футбольний клуб «Металург» та збірну України з футболу», – написала двоюрідна сестра Ольга Сардак.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Володимира в Запоріжжі на кладовищі Святого Миколая.
У воїна залишилися мама, донька та сестра.
