Сергій народився 17 червня 1981 року в селі Глиняни Львівської області. Мешкав у місті Івано-Франківськ. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, де навчався на спеціальності «Електропостачання та електрообладнання промислових підприємств». У 2007 році пройшов курси підвищення кваліфікації за напрямом «Електротехнічні засоби захисту газонафтопроводів від корозії», а в 2017-му в цьому ж навчальному закладі здобув спеціальність «Спорудження та ремонт газонафтопроводів та газонафтосховищ».
Працював в УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз». Спочатку був інженером, а згодом – провідним інженером. Любив автомобілі BMW, особливо свого Е60, який одного разу повністю розібрав і зібрав власноруч.
У перші дні повномасштабного вторгнення Сергій добровільно долучився до 102-ї окремої бригади територіальної оборони. Служив зв’язківцем.
«Він був для мене всім всесвітом, він вчив мене жити життя, не відкладати «на чорний день». Сергій пишався нашими дітьми, підтримував у всіх ідеях, ми всюди подорожували разом. Поспішав жити. В перші дні Революції Гідності погнав на Майдан, стояв там до кінця. А коли почалося повномасштабне вторгнення, відразу ж пішов добровольцем в ТрО, щоб захистити сім'ю, друзів і Україну від загарбників. Людина, яка завжди всім приходила на допомогу. Всіх розумів, усе вмів зробити, любив людей і тварин», – розповіла дружина Галина.
За проявлену мужність захисника відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», медалями «Захиснику Вітчизни» та «За заслуги перед Прикарпаттям», відзнакою «За честь і звитягу». Посмертно йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська». На головному корпусі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу відкрили анотаційну пам'ятну дошки Сергію Батюку.
Поховали воїна в селі Чукалівка Івано-Франківської області на Алеї Героїв.
У нього залишилися дружина Галина, діти Аліна, Каріна та Володимир, батьки Наталія Федорівна й Володимир Степанович, брат Максим.
