Руслан народився у селі Уланів Вінницької області. Закінчив Немирівський коледж будівництва та архітектури та Одеську державну академію будівництва та архітектури. Із 2003 року працював у місті Хмільник у міжгосподарському відділі капітального будівництва на посаді головного спеціаліста – 20 років свого життя віддав цій праці. Захоплювався риболовлею та велоспортом.
Під час повномасштабної війни чоловік пішов захищати свій дім і сім’ю від російських окупантів. Був командиром інженерно-саперного взводу у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького ЗСУ.
«Руслан був добропорядною, розумною, відповідальною, щирою людиною. Хто його знав, говорить, що його загибель стала великою втратою для всіх. До останнього подиху Руслан був вірним своїм побратимам і державі», – розповіла дружина Світлана.
Поховали офіцера в місті Хмільник на Вінниччині.
Посмертно Браславського Руслана Миколайовича нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, також йому присвоєно звання «капітан».
Удома на нього чекали мама Любов Василівна, дружина Світлана, донька Вікторія та сестра Тетяна.
