Народився Олександр на Волині в селі Бірки. Після школи навчався в Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури за спеціальністю «будівництво та дизайн». Продовжив навчання у Луцькому національному технічному університеті – отримав ступінь бакалавра за спеціальністю «будівництво та цивільна інженерія». Їздив на заробітки. Більшу частину життя займався господарством у селі. Цікавився історією, любив співати в караоке, готувати й проводити час з друзями.
У 2014 році став на захист України у складі НГУ. Служив у Окремому загоні спеціального призначення «Азов». Під час повномасштабної війни боронив Маріуполь. Був офіцером групи обліку особового складу та кадрової роботи.
Олександр був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Президента «За участь в антитерористичній операції», нагрудними знаками «За відзнаку в службі» та «Ветеран війни», відзнакою 12 ОЗСП «За Широкинську операцію», грамотами МВС.
«Був хорошою людиною. Завжди вимагав справедливості. На все мав свою думку і відстоював її. Цінував свою сім'ю та її цінності. Не був одруженим. Та під час служби у відпустку завжди повертався до рідного дому в село Бірки. Де народився і хотів осісти після закінчення війни. Був мужнім, завжди допомагав тим, хто цього потребував», – розповів рідний брат Анатолій.
В Олександра залишились мама, двоє братів та сестра.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
