Андрій народився і жив у селі Піщатинці Тернопільської області. Після закінчення місцевої школи навчався у Зборівському технічному коледжі ТНТУ імені І.Пулюя. Після строкової служби в армії працював на різних роботах, зокрема, був будівельником у різних містах України.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до Збройних Сил України. Служив у 44-ій окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Обіймав посаду номера обслуги гармати артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону. Воював у гарячих точках. У травні 2022-го був поранений, проходив реабілітацію до серпня того ж року. Рвався на фронт, казав, що там його хлопці. І тільки-но одужав, одразу вирушив на передову.
«Андрійко… Всього 23… Йому б жити й жити… Але ми триматимемося й обов’язково переможемо. Бо наш Андрійко віддав заради цього найдорожче – своє життя! «Вогонь запеклих не пече» – єдине гасло, у яке ти так сильно вірив. Вічно любимо і памʼятаємо. Наш Герой!» – написала молодша сестра загиблого Ірина.
Поховали Андрія у рідному селі. На фасаді школи, яку він закінчив, на його честь відкрили меморіальну дошку.
30 липня 2023 року у селі Піщатинці провели спортивний забіг на честь Андрія, на якому вдалося зібрати понад 30 тис. грн. на потреби ЗСУ.
У Героя залишилися мама Оксана Антонівна, брат Роман, сестри Анжела й Ірина.
