Степан родом з українського Криму. Після школи проходив строкову військову службу у десантних військах. У 1987-1989 роках воював в Афганістані. Згодом повернувся додому. Здобув вищу освіту у будівельній галузі в Сімферопольському університеті економіки та управління. Одружився, виховував доньку. У 2002-му разом із родиною переїхав на Львівщину, там у пари народилося ще двоє дітей. Чоловік працював за спеціальністю.
2015 року Степан приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Був командиром гармати. Брав участь в АТО на Донбасі.
Під час повномасштабного вторгнення Афган продовжував боротися із російськими окупантами у складі свого підрозділу. Він понад усе мріяв поїхати до українського Криму і хотів, щоб його нащадки жили у вільній Україні. У травні 2022-го був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. А через п’ять місяців загинув.
«Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Вічна і світла пам'ять. Низький уклін за віддане життя заради нашого майбутнього. Росія не має права на існування у цивілізованому світі», – зазначили у Скнилівському старостинському окрузі.
Поховали воїна у селі Зимна Вода на Львівщині.
У Степана залишилися брат, дружина, донька, двоє синів, рідні, друзі та побратими.
