Володимир народився 11 лютого 1990 року в місті Суми. Закінчив місцевий фаховий коледж Національного університету харчових технологій за спеціальністю «Комп’ютерні технології». Працював начальником відділу продажів у компанії «Лайк Буд».
Володимир цікавився риболовлею – особливо сомів. Грав у футбол, волейбол і настільний теніс. Слухав рок-музику. Самотужки опанував чимало ремонтних навичок: умів працювати з гіпсокартоном, електрикою, встановлювати вікна та сантехніку.
Під час повномасштабної війни Володимир воював у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади. У червні 2023 року, після навчання за кордоном, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Обіймав посаду номера обслуги кулеметного відділення.
«Мій чоловік був патріотом своєї країни. Був ідеальним чоловіком, найкращим татом – донька пізно почала ходити, бо він її не випускав з рук. Завжди допомагав друзям. Фрази, які повторював, коли вже пішов на війну: «Хай буде весна», «А хто, як не ми?», «Таке відчуття, наче життя мене готувало до війни», «Україна – друга матір». Дійсно помирають найкращі», – сказала дружина захисника Марина.
Посмертно Володимира нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна у рідному місті на Алеї Слави.
У нього залишилися батько Віктор, мати Зоя, молодший брат Максим, дружина Марина та донька Діана.
